З 1819 по 1859 роки Одеса мала унікальний статус порто-франко — зони вільної торгівлі. Цей режим, введений указом Олександра I, надавав місту виняткові економічні умови: ввезення та вивезення товарів не обкладалися митними зборами. Це перетворило Одесу на один з найбільших торгових хабів Чорноморського регіону і всієї Російської імперії.
Сюди з’їжджалися купці з Османської імперії, Австро-Угорщини, Італії, Франції та Англії. З’явилися великі зернові склади, винні погреби, текстильні та ремісничі крамниці. Економічний підйом сприяв будівництву інфраструктури: порт розширювався, закладалися нові вулиці, будівлі, мостові. Населення Одеси стрімко зростало, і місто набуло воістину космополітичного характеру.
Порто-франко сприяло формуванню унікального «одеського духу» — вільного, підприємницького, багатомовного. Саме тоді склався знаменитий одеський колорит, який відчувається досі. Незважаючи на скасування режиму вільної торгівлі в 1859 році, його вплив відчувається і донині у відкритості та динаміці міста.